21 серпня минає чергова річниця вторгнення військ Варшавського договору до Чехословаччини у 1968 році. Саме у ці дні знову з’являються фейки про нібито «виняткову роль українців» в окупації. Такі маніпуляції раніше поширювали колишній голова Компартії Чехії та Моравії Войтєх Філіп та його колега Йозеф Скала.
Чеське медіа Dezinformace, що займається викриттям неправдивих тверджень, опублікувало авторський матеріал, у якому ці вигадки спростовано . Важливо, що текст підготували саме чехи, які добре знають власну історію.
Увага! Щоб не пропустити важливі новини, слідкуйте за нами у Телеграмі та Фейсбуці
Міф про «українське» керівництво
Одне з поширених тверджень — що рішення про окупацію ухвалювали переважно українці, оскільки більшість членів Політбюро ЦК КПРС нібито були з України. У реальності ж у складі Політбюро було 11 осіб:
- 6 росіян, серед них Леонід Брежнєв, який хоча й народився у Дніпровській агломерації, але був етнічним росіянином;
- 1 білорус — Кирило Мазуров;
- 1 латиш — Арвідс Пелше;
- 3 українці — Микола Підгорний, Дмитро Полянський і Петро Шелест.
Отже, твердження про «українську більшість» є відвертою брехнею.
Міф про «українську армію»
Ще один аргумент маніпуляторів — що головні сили радянської армії складалися з українців. У радянській армії насправді завжди переважали росіяни: наприклад, у 1939 році — 58,4 % від усього складу, тоді як українців було 16,5 %.
У серпні 1968 року до Чехословаччини вторглося близько 130 тисяч солдатів із території Української РСР. Але це зовсім не означало, що вони були українцями за національністю. Більше того, саме росіяни завжди становили основну чисельність у Червоній армії.
В СРСР існувало правило національного змішування військових частин, щоб уникати ризику непокори. Таким чином, в українських військових округах служили росіяни, білоруси й представники інших національностей.
Загалом у вторгненні брали участь:
- близько 100 тисяч солдатів із території НДР,
- 45 тисяч — з Польщі,
- 55 тисяч — з Угорщини,
- 20 тисяч — з території сучасної Білорусі,
- 130 тисяч — з території України.
Також було залучено 26 тисяч польських, 18 тисяч угорських та 2 тисячі болгарських військових. Армія НДР була підготовлена, але зрештою не увійшла на територію Чехословаччини.
Україна теж була окупована
У матеріалі наголошується: у 1968 році Українська РСР залишалася окупованою частиною СРСР і не мала жодного права ухвалювати самостійні рішення. Всі накази йшли з Москви, а не з Києва.
Чехи мали напасти на Польщу
Прикладом є й операція «Krkonoše», коли у 1980 році чехословацька армія, яка підпорядковувалася радянському керівництву, готувалася до можливого вторгнення до Польщі. Наказ теж виходив із Москви, а не з Праги. Так само українці у складі радянської армії не могли впливати на рішення Кремля.
Історія як зброя пропаганди
Автори нагадують: якщо звинувачувати українців у подіях 1968 року лише через їхню присутність у військах, тоді доведеться визнати, що саме українці були й головними визволителями Чехословаччини у 1945 році. Адже саме Перший, Другий та Четвертий українські фронти відіграли ключову роль у звільненні від нацистів.
Чому важливо це знати
Чеські фактчекери підкреслюють, що Росія традиційно намагається перекручувати історію та перекладати вину на інші народи. Такі фейки використовуються, щоб посіяти ворожнечу між українцями та чехами. Насправді ж усі ключові рішення ухвалювалися в Москві — тодішньому центрі радянської імперії.