«Чехословацький народе! Твоя одвічна мрія стала реальністю…» — саме так починалася прокламація Національного комітету, яку було оприлюднено ввечері 28 жовтня 1918 року на Вацлавській площі у Празі, біля пам’ятника святому Вацлаву.
Там перед натовпом виступив священик Ісидор Заграднік, який і проголосив незалежну Чехословацьку державу.
Увага! Щоб не пропустити важливі новини, слідкуйте за нами у Телеграмі та Фейсбуці
Виникнення Чехословацької республіки
Сьогодні, 28 жовтня, виповнюється 107 років з дня проголошення Чехословацької республіки, яка виникла на уламках Австро-Угорської імперії, що припинила своє існування після Першої світової війни (1914–1918).
Український контекст і доба розпаду імперії
Цікаво, що раніше, 19 жовтня 1918 року, була виголошена «Прокламація Української Національної Ради» про створення Української держави на українських етнічних землях Австро-Угорщини, де вже з 1 листопада представники Української держави почали перебирати владу.
Примітно, що з розпадом імперії виникали й інші державні утворення, як-от: Гуцульська Республіка (1918–1919), Лемко-Русинська Республіка, Угорська Радянська Республіка, Словацька Радянська Республіка та інші.
Формування незалежної Чехословаччини
Однак повернімося до незалежної Чехословацької держави, проголошеної 28 жовтня 1918 року, яка на той час була однією з держав-спадкоємиць Австро-Угорської імперії.
До складу Чехословаччини тоді входили території Богемії, Моравії, Сілезії (її південно-східна частина, так звана Богемська Сілезія), Словаччини та Підкарпатської Русі (яка раніше називалася Верхньою Угорщиною).
Дорога до незалежності
Проголошенню першої Чехословацької республіки передував непростий і довгий період у складі Австро-Угорської імперії, наповнений зусиллями щодо зміцнення національної ідентичності та визволення від монархії Габсбургів.
Процес повного відокремлення і подальшої емансипації почав формуватися лише під час Першої світової війни, коли стала очевидною нежиттєздатність імперій у Європі.
Роль Масарика, Штефаніка та Бенеша
Найбільша заслуга у становленні незалежної держави належить кільком ключовим постатям — Т. Г. Масарику, М. Р. Штефанікові та Едварду Бенешу. Саме вони створили в Парижі тимчасовий чехословацький уряд і домоглися обіцянки про визнання незалежності від країн Антанти.
Першим президентом Чехословаччини було призначено Т. Г. Масарика, а першим прем’єр-міністром став Карел Крамарж.
Еволюція назв Чехословаччини
Офіційна назва Чехословацької республіки проіснувала в різних варіантах до 1989 року. Так, перша Республіка Чехословаччина (RČS) існувала з 1918 по 1920 роки. Друга — Чехословацька республіка (ČSR) діяла з 1920 по 1938 роки. Під час німецької окупації країна називалася Чехо-Словацька республіка, що існувала у 1938–1939 роках і до 1945 року.
Після звільнення держава повернула собі назву Чехословацька республіка (ČSR), яка діяла до 1960 року, коли була перейменована на Чехословацьку соціалістичну республіку (ČSSR), що існувала до 1989 року. Тоді країна стала Чехо-Словацькою федеративною республікою (ČSFR), а з квітня 1990 по 1992 рік мала назву — Чеська і Словацька федеративна республіка (ČSFR).
Кінець спільної держави
Остаточна дата розпаду Чехословаччини на Чехію та Словаччину — 1 січня 1993 року. Але це вже інша історія.
День створення незалежної Чехословацької держави є державним святом Чеської Республіки та вихідним днем — відповідно до закону, який набув чинності 9 серпня 2000 року. У Словаччині 28 жовтня також є державним святом з однойменною назвою, але цей день є робочим.
Блог інформаційного аналітика Юрія Ключівського для Gromada.cz
Фото: ČT24/ČTK