Якби я був лікарем, то зміг би констатувати, що з “політичною хірургією” в Україні — біда: вирізати “ворожу агентуру”, не пошкодивши весь антикорупційний орган, ми таки не навчилися.

І цим дали привід — від Сахаліну до Брюсселя, від Парижа до Вашингтона, не кажучи вже про українське суспільство — говорити останні 48 годин про “зраду”!

Увага! Щоб не пропустити важливі новини, слідкуйте за нами у Телеграмі та Фейсбуці

Як реагують партнери, ворог і суспільство

Однак і партнери, і агресори реагують на події по-різному: одні переконували Гаранта не підписувати “знищення” НАБУ та САП, лякаючи неприємностями на шляху до Європи; агресори ж просто припинили стріляти — навіщо витрачати ракети й КАБи, коли “замес” на залишках “разрухі” лише на користь ворогу?

Найкумедніше в цій ситуації — це припущення окремих українських “аналітиків” та політиканів, що протести проти “закону 12414” кимось оплачені. Особливо після роздачі стрілецької зброї відповідальним киянам у лютому–березні 2022 року!

Українські протести: цього разу — інакше

В самій Україні, дякувати саме законодавчій гілці влади, масштаб цієї “зради” виявився таким, що уможливив вуличні протести — чого не було за весь час російсько-української війни, тобто з 2014 року. І це — незважаючи на комендантські обмеження. Правда, й майданів давно не було, а “традиції”, що з’являються в Україні кожне десятиріччя, коли публіка пре на вулиці кидати коктейлі Молотова, — все ж зарано.

Однак з кожною революцією, як видається, — цінності лише уточнюються. У 2004-му “помаранчева революція” вимагала Кучму — геть! — з надією знищити олігархат, але не сталося. У 2013–2014 роках учасники “революції гідності” репетували: Януковича — геть, бо нас намагалися “кинути” з європейським вибором.

Зараз “революція на картоні” трубить: “даєш все — взад!” та “зЕмелю — геть!” При цьому однією з відмінностей останнього бунту є повна відсутність “космонавтів”, гучномовців та автозаків — що вкотре продемонструвало і партнерам, і ворогу, чим українське суспільство, на чолі з молоддю, яка і склала основну масу протестувальників, — відрізняється від паризьких громил чи одиничних пікетів на болотах.

Не виключено, що українці приречені дивувати світ — навіть на 1247-й день кривавого протистояння з росією.

Історія великого ігнору: від техоглядів до НАБУ

Тим не менше, сьогоднішня криза і протистояння “влада — суспільство” має свою “історію”, до якої весь “мудрий нарід” роками готувався.

Спочатку у тотально корумпованій Україні скасували техогляди для автомобілів — бо, бач, на СТО “брали хабарі”! Потім у “європейській” країні розігнали корумповані МСЕКи — з тієї ж причини.

І ось — знову: через кількох ймовірних “зрадників” (побачимо, як суд підтвердить обвинувачення) в НАБУ та САП фактично ліквідовано незалежність останніх.

«Рука над НАБУ»: що стало останньою краплею

Отже, кульбіт “відрізати руку, щоб не болів палець” — владарі України засвоїли непогано. Та й нарід не надто бикував: зекономив на техоглядах, а за анульовані лікарські висновки та інвалідні посвідчення, які відібрали в тих самих прокурорів, — лише порадів.

Але коли влада “занесла” руку нардепів над антикорупційними органами, щорічний аудит яких майже не проводився, а ефективність — навіть за офіційним висновком спеціальної Комісії — залишала бажати кращого (наприклад, НАБУ “не здійснювало системного моніторингу досудових розслідувань за пріоритетними сферами, що обмежувало його здатність ефективно спрямовувати ресурси на боротьбу з високопосадовою корупцією”) — українці не витримали.

Молодь вийшла: не чіпайте майбутнє

На вулиці десятків міст вийшла переважно молодь, яка прагне одного: щоб її почули. Вона попереджає владу, що скидати її інтереси з рахунків — не вийде. Навіть попри негласну домовленість усередині суспільства: “не чіпати державних мужів на час війни”.

Як Захід натиснув на паузу

Останні ж — в особі Президента України — не без “допомоги” західних партнерів, які не лише ініціювали створення та частково фінансують НАБУ, САП та інші антикорупційні структури, а й разом з нами кують перемогу — мусили ще раз глянути на державні терези.

На іншому боці яких — “любі друзі” та “засновники” українського кооперативу “Озеро”, до яких, як подейкують ті, “що в темі”, українці вже підібрались щойно ліквідованими органами. І довелося банально — “дати задню”.

Тож нардепів терміново повертають за пульти голосування: вже “напрацьовано” аж два законопроєкти з метою “відновити” статус НАБУ та САП з “покращенням функцій”, щоби жоден ворожий агент більше не “проліз”.

Повторна операція. Чи виживе пацієнт?

Тобто — повторна “хірургія”. Але чи виживе пацієнт?

Таки добре, що я не лікар…

Блог інформаційного аналітика Юрія Ключівського для Gromada.cz