У чеському місті Тахов українські діти, що втекли від війни, стикаються з тяжкими умовами життя. Як повідомило видання Novinky, багато з них живе в гуртожитках у тісноті, антисанітарії та без належного сну.

Місто, де мешкає лише близько 11 тисяч людей, за останні роки прийняло тисячі новоприбулих — здебільшого українських матерів із дітьми, які приїхали працювати на місцевих виробництвах.

Через раптовий приріст населення школи стрімко заповнились, а житлова ситуація загострилася. Учні з України навчаються у переповнених класах, а вечорами повертаються до гуртожитків, де часто змушені ділити одну кімнату з кількома людьми без елементарних побутових зручностей.

Асистентка, до якої звертаються вдень і вночі

Про складнощі інтеграції виданню Novinky розповіла асистентка та перекладачка Оксана Коропенко, яка працює в місцевій школі. Її телефон не замовкає — батьки телефонують навіть серед ночі. «Позавчора дзвонила мама: у доньки кілька днів тримається температура 40, а вона не може пояснити це лікарям», — розповіла жінка.

За словами пані Оксани, більшість українських дітей мешкає в гуртожитках — подекуди по п’ятеро в одній кімнаті без ванної чи туалету. І за це родини платять до 30 тисяч крон на місяць.

Втомлені діти — виснажені матері

Матері працюють по 12 годин і більше, тож малюки залишаються самі. У тій же будівлі живуть інші працівники з Болгарії, Румунії, Угорщини, а також місцеві. Після зміни вони часто п’ють і сваряться. Усе це відбувається на очах у дітей. «Вони не висипаються, дрімають на уроках», — каже Оксана.

Один хлопчик, наприклад, мешкає поруч із входом до місця для куріння: «Через постійний шум він майже не спить», — додає вона.

Агентури, які залишають без зарплати

Оксана згадує також іншу проблему — трудові агентства. Людей звозять на роботу, але часто не платять належним чином, не видають зарплатні відомості, не відраховують внески до страхових фондів. «Це виявляється лише тоді, коли вже біда», — зауважує перекладачка.

Психологічний стрес, освітні розриви і мовний бар’єр

За словами Оксани, перші дні після прибуття були шокуючими — діти, почувши літак, ховалися під лавками, бо звикли до повітряних тривог. Такий досвід залишив глибокий відбиток. До того ж рівень знань у дітей дуже різний: усе залежить від того, чи мали вони змогу вчитися онлайн під час війни. В одному класі можуть бути і діти з глибоко травмованих регіонів, які пропустили цілий рік навчання, і ті, хто продовжував освіту. Навіть у спокійнішому середовищі їхнє навчання ускладнює мовний бар’єр — діти тримаються окремо й майже не спілкуються чеською.

Ситуація — виняткова

Тахов — місто з 11 тисячами мешканців, де за останні роки з’явилося понад 4,5 тисячі іноземців, з яких значну частину складають українці. За оцінками місцевої влади, реальна цифра ще вища. Ця демографічна зміна тисне на інфраструктуру: не вистачає лікарів, місць у школах і дитсадках, зростає навантаження на комунальні служби. Дехто з місцевих мешканців скаржиться, що «в магазинах уже й не чутно чеської мови», і що місто змінюється надто стрімко.

Місцева влада реагує, приїде Ракушан

Місто намагається підтримати школи, шукає додаткові кошти для інтеграції. У травні до Тахова має приїхати міністр внутрішніх справ Віт Ракушан, щоби обговорити подальші кроки.

Попри складнощі, як наголошує сама Оксана, більшість українських родин хоче працювати, вчитися і налагодити життя, а багатьом вже нема куди повертатися. Але для цього потрібна підтримка — і від місцевої громади, і на рівні держави.

Нагадаємо, раніше ми писали: Повернення українців додому може зупинити чеську економіку — бізнес звернувся до уряду
Може бути корисно: Що таке “агентура” в Чехії? Ризики та вигоди — пояснює експертка

Фото: ілюстративне, гуртожиток в Чехії