Чеська держава порушила права громадян, роками незаконно збираючи дані про їхні телефонні дзвінки та пересування.

Такого висновку дійшов Празький міський суд, який ухвалив, що обов’язок зберігати трафік і дані про місцезнаходження мобільних пристроїв суперечить праву ЄС і є надмірним втручанням у приватне життя.

Це рішення вже називають переломним юридичним прецедентом, що може мати наслідки для багатьох подібних справ, повідомляє iROZHLAS.cz

Прецедент проти масового стеження

Позов подав журналіст Ян Цибулка, чию справу підтримувала правозахисна організація Iuridicum Remedium. За словами адвоката Яна Воборжила, суд визнав саму ідею масового збору метаданих про всіх громадян неприйнятною, незалежно від того, чи є підстави підозрювати конкретну особу.

Суд у своєму обґрунтуванні наголосив: «Ми вважаємо, що держава припустилася серйозної помилки. Вона стосується всіх громадян, які користуються комунікаційними технологіями».

Міністерство промисловості і торгівлі Чехії, яке відповідало за правову рамку збереження даних, зобов’язане публічно вибачитися та відшкодувати Цибулці судові витрати. Попри це, представник міністерства не виключив можливості звернення до Верховного суду, аби уникнути «небезпечного прецеденту», який може стати основою для нових позовів.

Про що саме йдеться?

Йдеться про обов’язковий для мобільних операторів та інших постачальників зв’язку збір і зберігання даних про те, коли, де і з ким користувачі здійснювали дзвінки чи надсилали повідомлення.

Ці дані могли бути передані поліції, спецслужбам або, наприклад, Чеському національному банку. Уряд роками обґрунтовував таке втручання міркуваннями національної безпеки.

Втім, суд поставив під сумнів цю аргументацію, заявивши, що ситуація в сфері безпеки не виправдовує настільки загальний і всеосяжний моніторинг населення. Подібна критика лунала також від Європейського суду з прав людини, який неодноразово визнавав подібні практики незаконними.

Хоча рішення наразі стосується конкретної справи, воно створює юридичний прецедент, який відкриває шлях іншим громадянам до подання аналогічних позовів. Для Чехії це не лише удар по довірі до державного контролю, а й привід переосмислити межі допустимого втручання у приватне життя.