У празькому метро невідомий залишив образливий напис, спрямований проти українців. Проте довго він не протримався – чех, який побачив це послання, не лише витер його, а й поділився історією в соцмережах, викликавши хвилю підтримки.
Увага! Щоб не пропустити важливі новини, слідкуйте за нами у Телеграмі та Фейсбуці
На фото, яке поширилося мережею, видно, що спочатку на стіні вагона було написано образливий заклик до українців «йти додому». Проте на другому знімку від нього залишилася лише бліда тінь – наслідок зусиль небайдужого пасажира.
Чех на імя Lukáš Novosad, який витер напис, розповів у соцмережах, що не міг просто пройти повз. Він не мав маркера, щоб щось виправити, але завжди носить із собою вологі серветки – через проблеми зі здоров’ям. І саме ними він відтирав цей ганебний напис.
Чекав потяг з депо, щоб закінчити миття
У своєму дописі чоловік також розповів про реакцію співробітників транспортного підприємства, які працювали на кінцевій станції. Вони розповіли, що такі написи часто залишаються надовго, бо їх важко стерти. Навіть сказали, що з цим «нічого не вдієш». Проте дали чоловікові трохи часу, поки поїзд стояв на кінцевій станції перед тим, як вирушити в депо.
Коли потяг поїхав, чоловік вирішив дочекатися, поки той повернеться на маршрут, і продовжити стирати напис. «Те, що заїжджає в депо, обов’язково з нього повернеться», – зазначив він, пояснюючи, що його не зупинило навіть тимчасове відправлення поїзда. Він дочекався, коли той знову з’явиться, і продовжив свою справу.
«Люди дивувалися, але мені було байдуже. Ти хотів, щоб вони помітили твою рішучість? Тепер побачать і мою», – написав він.
Чех визнав, що фломастер, яким було зроблено напис, важко змивається, і він не зміг стерти все ідеально. Але пообіцяв чистити його щоразу, якщо знову побачить.
Суспільний резонанс
Окремо він зазначив, що серветки, якими відтирав напис, йому продала українська фармацевтка. Перед цим він отримав штраф за паркування від української працівниці пошти, а на роботі співпрацював із колегами-лінгвістками з України. Увечері ж зустрів українську прибиральницю у своєму будинку.
«Якщо я від когось втомився, то точно не від цих гідних і корисних людей, а від тебе», – звернувся він до автора ксенофобського напису.
Його допис швидко поширився мережею, зібравши сотні коментарів і подяк. Українці та самі чехи висловили повагу до чоловіка за його громадянську позицію, а багато хто пообіцяв наслідувати його приклад.
Переклад публікації чеха:
“Автору напису в празькому метро хочу передати, що його інфантильне послання, звісно, можна було просто проігнорувати. Можна було й переписати. Але оскільки в мене не було маркера, довелося, друже нещасний, покладатися на те, що через хворобу я постійно ношу з собою вологі серветки з компонентами від геморою.
Тож так, я відтирав твою «діарею» тим самим, чим користуюся для своєї.
Співробітники транспортного підприємства на кінцевій станції сказали мені, що з твоїм витвором нічого не можна зробити, що він там давно, але все ж дали мені трохи часу, перш ніж мене попросили вийти, щоб водій поїхав у депо.
Але, любий мій, те, що їде в депо, мусить звідти й повернутися: тож я тебе дочекався й чистив далі. Люди дивувалися, але мені було байдуже: ти хотів, щоб вони помітили твою рішучість, тож хай побачать і мою.
Зізнаюся, ти мене добряче змучив, бо використав маркер, який важко змивається. Повністю стерти не вдалося, але трохи таки вийшло. І я буду чистити його щоразу, навіть якщо ти напишеш новий просто переді мною.
І ще дещо, самозваний «зубний лікарю» (у ксенофобському посланні було написано: «Máme vás plný zuby», що дослівно перекладається як «маємо вас повні зуби», це чеський ідіоматичний вислів, який означає «нам вас уже вистачило» або «ми вас більше не терпимо» – ред.): серветки, якими я це витер, мені вчора продала українська фармацевтка. Я купив їх після того, як на пошті отримав штраф за неправильне паркування від української поштарки. На роботі я з гордістю працюю з українськими колегами – чудовими лінгвістками, а ввечері радо зустрів українську прибиральницю у своєму будинку.
Тож якщо я й втомився від когось, то точно не від цих гідних і працьовитих жінок, а від тебе, дядьку.
Ти досягнув лише того, що я приїхав додому на пів години пізніше. Але принаймні міг спокійно подивитися в очі своїм дітям.
А ще, через цю затримку, дорогою додому переді мною перебіг щур: мабуть, востаннє нагадав мені про тебе, перш ніж попрощатися, мій невдалий Пігмаліоне.”