Gromada.cz публікує дописи українців, яким довелося покинути рідну Батьківщину та на якийсь час оселитися в Чехії. Їх роздуми, емоції та враження від пережитого публікуємо без коректури в нашій рубриці Українці пишуть.
Головний редактор газети “Свобода слова” Ірма Крат поділилася з українською громадою в Чехії тим, що на серці. Орфографію, пунктуацію і стиль автора збережено.
“Моя рідна Україна роз’їхалася по усьому світу…. …Але, велике щире українське серце наповнене болем війни, залишилося на Батьківщині, і хоче жити на власній, Богом даній українській землі!”
Мабуть, саме такий заголовок отримала б моя чергова публікація в моїй газеті “Свобода слова”. На жаль, котра не вийде, бо грошей на її друк, в демократичній країні, я так і не знайшла. А як хотілося, видати, хоча б один номер в 1000 примірників, розмістивши на першій сторінці “Путін вбивця”. Потім, продати цей історичний ексклюзивний тираж на черговому мирному зібранні в Празі, як поштову марку, і на всі виручені гроші накупити нашим працівникам СБУ, ЗСУ, ГУР, НГУ, УДО, АП, поліцеським, медикам, рятівникам… гарний, якісний, весняний одяг, ікону Божої матері, і вислати все це поштою до Києва на Адміністрацію Президента України та Київську міську раду! Щоб вони відчували, що ми за них по-справжньому піклуємося! І, як знак того, що Київ – вистоїть!
Тож, подорожуючи вулицями чеської Праги, від першого дня знайомства із справжньою Європою, не буду від вас приховувати, тому скажу вам усім по-секрету, я відразу закохалася в Чехію, хоча, і без того знаю, що увесь славетний кратівський рід пішов саме з цієї країни, бо про це написав у своїй книжці “Козацькому роду нема переводу”, командир 80-тисячної української дивізії, генерал Михайло Крат, нащадком котрого я являюся! Тому, ношу це прізвище із гордістю та честю від дня свого народження!
Старовинні збережені маєтки в місті Прага, з минулого тисячоліття – просто зачаровують мене своєю величчю та красою, я можу ходити його вуличками – вічно…. Саме вони мене зараз надихають, як ніколи в моєму житті.
Тут всюди спокій, гарно виховані люди… І я так собі подумала : “Господи, не дай Боже, щоб ці люди побачили, що таке справжня війна, вони на стільки добрі, що це лихо точно має обійти їх десятою дорогою”.
І, коли, я оглядала їхні будинки, я зараз веду мову про багатоповерхівки, бо в сільській місцевості, я ще не була. Так от, мені відразу захотілося написати публікацію під назвою : «Чому комуніст, живе як європеєць, а ті що називають себе європейцями, живуть як комуністи?». Це я про те, що Президент Чехії Мілош Земан, та його уряд на чолі із Петро Фіалою та парламентом Маркетою Пекаровою, а також всі їхні попередники, таки гарно подбали про свою державу, адже їхні люди живуть в надзвичайно комфортних умовах. Дай Бог, щоб ми теж відбудували свою Україну після таких божевільних руїн, і мали б такі ж охайні багатоповерхівки, як у Чехії. Я вже навіть попросила окремо на цей проект 20 мільярдів доларів у Президента США Байдена, займаючись паралельно міжнародною політикою на громадських засадах. Тобто, мені за це ніхто не платить. І, скажу чесно, це надзвичайно тяжка, невидима для багатьох, праця. Інколи складається враження, що я працюю за цілий департамент, і на робочому місці, окрім тебе нікого не лишилося. В принципі, це відповідь тим, чому нас росія не змогла взяти голими руками за 2 години?
Тож, повертаючись до прекрасної Чехії. Майже в кожній крамничці за торговим прилавком можна зустріти нашу україночку, котра гарно розмовляє: українською, чеською, англійсько та російською мовами. Тут надзвичайно багато людей із Львова, та Івано-Франківську. Бачачи на моєму одязі українську стрічку, переглянувшись, майже поговорили, і у нас в обох, відразу виступають сльози. Сльози від того, що ми тут, за кордоном, а вони, наші українські воїни, там, у самому пеклі, і нам хочеться їм допомогти, кричати криком на увесь світ, і навіть відчуваєш себе, в ці секунди, трішки зрадницею, що не поруч, саме в ці хвилини! Але, розумієш, що від того, що ти станеш поруч, не знаючи, навіть де натискати на кнопку в автоматі, ти лише плутатимешся у професійного військового під ногами. Мало того, що йому треба воювати, так ще й тебе прикривай – не професіонала. Тому, кожен має професійно займатися своєю справою, тільки при цих умовах переможемо. Журналіст має видавати газети, політик професійно вести дипломатичні перемовини, волонтер збирати допомогу на українську армію, будівельник будувати, воїн воювати, заробітчанин допомагати грішми, якщо є така можливість, командири приймати вчасно правильні рішення…. Але, навіть в цьому випадку, я знаю, щоб сказав зам командира ОУН Андрій Пастушенко : « Ірма, у нас, як брильянт, багатогранна жінк ! Вона може все!» Згодна! Тому й бережу себе!)
Але, на разі, наче ж кожен по-максимуму, все робить для спільної перемоги, але війна продовжується, і ми ніяк не можемо її зупинити та повернути повністю вкрадені в нас території! Одним словом, це тяжка тема для розмови …. і закордоном тільки церква рятує простий люд в молитвах від цієї болі! Цього року, там ніде впасти яблуку.
Хочу також відмітити, що саме чехи разом із нашими земляками, також щодня прикрашають свої вітрини товаром, котрий має жовтий та блакитний кольори, як символ їхньої підтримки Вільної Соборної України!
Європейська толерантність, та турбота по відношенню до біженців, відчувається всюди, вони її втілюють в життя на дуже високому рівні. Для них саме головне, щоб кожна людина відчувала себе у повній безпеці, всі були одягнуті, нагодовані, мали власні гроші, роботу, дах над головою, медичне страхування та спокій після пережитого.
Їхні річні візи для українських біженців так і називаються “віза толерантності”, я б ще додала “толерантності та турботи”.
В торгових центрах, бутіках, власники своїх найкрутіших брендів, теж вивішують свій товар, або ж одягають показові вітрини виключно в кольори саме нашої надзвичайно красивої української символіки.
Ресторани, кафе, різні розважальні заклади, роблять на своїх вхідних дверях українські наліпки. Навіть квіти на святкових романтичних столах жовто-блакитні.
І ще такий момент, не лише українці, а й чехи, спеціально одягаються так, щоб, якщо вони йдуть в парі по місту, то у когось із них має бути жовтий, наприклад, светер, сумочка, або ж куртка, а в іншого напарника, має бути щось із одягу, чи речей блакитного кольору. В такий сосіб, вони несуть на собі, український прапор у світ.
Перегляньте мій спеціальний для вас репортаж, я робила його саме для вас, аж цілих три тижні, це нереально красиво.І, безумовно, майже кожна урядова будівля в Чеській республіці, розмістила на своїх спорудах величезний український державний прапор, і вслід за ними це зробили й звичайні громадяни. А, місцеві, чеські активісти, щоразу усім відкрито говорять, і наголошують на тому, що: “Ваша, українці, безпека – це наша, чешська безпека!”. Як вірно вони дають, доволі коротке визначення сьогоднішнім подіям в усьому світі, без довгих пояснень.
Одним словом, такої кількості нашої державної символіки, я ніколи в житті не бачила навіть на Україні. І навіть яскраво червоного кольору трамвай Мілоша Земана, котрий щойно майже уперся носом в мою жовто-блакитну сукню, наклеїв на свою гарненьку мордочку жовто-блакитну символіку, щоб прославляти на всю Європу, мою рідну Україну! Ну що ж, поїхали….
P.S: “Дякую Великій Чехії, за щиру допомогу українським біженцям та постійну підтримку Вільної України”
Матеріал підготувала головний редактор газети “Свобода слова” Ірма Крат. 26.04.22 р.
ДОРОГА ГРОМАДО! ДО УВАГИ АВТОРІВ!
Редакція Gromada.cz публікує матеріали, не завжди поділяючи погляди їхніх авторів. За цитування, наведення прізвищ, дат, посилань відповідальність несуть автори. Редакція залишає за собою право без погодження з авторами редагувати та скорочувати матеріали, змінювати їхні назви, вилучати або додавати ілюстрації, АЛЕ намагатиметься мінімально втручатися у Ваші дописи аби зберегти їх автентичніть❤